-



   Что чувствовали люди, прошедшие Великую Отечественную войну? (по тексту Ю.Бондарева)




doc.png  Тип документа: Сочинения


type.png  Предмет: ЕГЭ


type.png  ВУЗ: Не привязан


size.png  Размер: 0 b

Что чувствовали люди, прошедшие Великую Отечественную войну? (по тексту Ю.Бондарева)

Что чувствовали люди, прошедшие Великую Отечественную войну? Какие воспоминания навсегда оставили отпечаток в их сердцах? Над этими вопросами размышляет в своём тексте Ю. Бондарев.

Нет ничего страшнее войны – все зверства и вся жестокость, на которую способно человечество, проявляются во время этой бессмысленной кровавой бойни. «Чувствуя близ своего плеча огненное дыхание смерти», люди идут в бой, и о многих из них почти не останется никаких воспоминаний, кроме «бугорков с надписями … на дощечках». Множество покалеченных судеб – вот неизбежный результат любой войны.

Автор текста рассказывает о том, как менялось сознание людей «военного» поколения: «прозрачно-лучезарный» мир юности и доброты, в котором они жили прежде, был безнадёжно омрачён чёрными пятнами трагических событий, происходивших вокруг. Всё виделось им не таким, каким оно было в довоенное время. Позиция автора, на мой взгляд, заключается в том, что люди, прошедшие Великую Отечественную войну, никогда не смогут полностью излечиться от полученных ими ран, но постоянное ощущение опасности и близости смерти воспитало в них стойкость, мужество и волю к победе.

Я согласна с позицией автора, поскольку я думаю, что даже в самых чудовищных условиях большинство людей стремятся к свету и доброте, и трудности на этом пути заставляют их проявлять всё самое лучшее, на что они способны.

Б. Васильев в эпилоге своей повести «А завтра была война» рассказывает о судьбе детей, которых война настигла ещё в то время, когда они не закончили школу. Судьба большинства из них ᴄᴫᴏжилась очень печально: один ᴨᴏᴛерял возможность нормально разговаривать, ᴨᴏᴛому что сжёг себе горло, когда горел в танке; другой ᴨᴏᴛерял ногу и не осмелился вернуться инвалидом к любимой девушке; одну девочку, которая была связной в подполье, гестаповцы повесили вместе с матерью; один взорвал самого себя вместе с мостом, не дав врагам совершить переправу, – и сколько ещё таких страшных историй набралось бы в каждой школе, каждом классе: нет в России ни одной семьи, которую так или иначе не затронула Великая Отечественная война. И всё же эти дети погибли не просто так: каждый из них совершил огромный подвиг – отдал своё здоровье, а кто-то и жизнь, во имя великой цели – спасения своей Родины.

Но в истории нашего государства было ещё много войн, кроме Великой Отечественной

. В своем рассказе «Красный смех» писатель Л.Н. Андреев повествует об ужасах русско-японской войны, пережитых двумя братьями, главными героями произведения. Образы кровавых боёв, людей, сходивших с ума от ран и безнадёжности, искалеченные судьбы – всё слилось у них в один ужасающий образ «красного смеха», олицетворявшего собой безликость и жестокую бессмысленность войны.

Кровопролитные бои, смерть родных, любимых, друзей, жуткие ᴘẚʜᴇния – всё это оставляет неизгладимый отпечаток в душе каждого человека, побывавшего на фронте. Эти воспоминания проносятся сквозь года, и даже когда кажется, что они совсем стёрлись из памяти, где-то в неспокойных снах бывших военных прорываются боль и ужас минувших событий. По этой причине нет ничего страшнее войны – её последствия никогда излечиваются до конца.

454 слова



Похожие документы


Роздум про людину в добутку Н. В. Гоголя "Мертві душі" Мертві душі Гоголь Н. В
Микола Васильович Гоголь - великий письменник, що глибоко розумів і сприймав культуру й історію Росії й України, людина з істинно християнською філософією. Його ранні роки пройшли в обстановці малорусского побуту, як панского, так і селянського, що згодом стало коренем пізніших малорусских повістей Гоголя і його етнографічних інтересів. Ще в молодості письменник усвідомив важливість служби суспільству й своїй країні, прагнув до того, щоб принести своїми діями користь державі в цілому, тому йому був огидний егоїзм обмежено-самовдоволених людей, що не ставлять перед собою подібні цілі. Після успіху «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Гоголь вирішив залишити пост чиновника й продовжити служити Росії як письменник. На думку Гоголя, письменник повинен вести людину до істини, до світла, бути пророком, що відкривають людям ока, до чого він прагнув сам....

Навіщо живе людина? (По повісті В. Г. Распутіна "Пожежа") Пожежа Распутін В
Навіщо живе людина? (По повісті В. Г. Распутіна "Пожежа") Одна із серьезнейших соціально-психологічних проблем, що вирішується сучасною літературою, складається в правильності вибору героєм місця в житті, точності визначення їм своєї мети. Міркування про нашого сучасника і його життя, про його громадянську мужність і моральну позицію веде у своїх повістях один із самих талановитих письменників нашого часу - Валентин Распутін ...

Мцири - образ сильної людини (по поемі М. Ю. Лермонтова «Мцири»)
У творі Михайла Юрійовича Лермонтова «Мцири» розповідається історія короткого життя юнака, вихованого в монастирських стінах і осмелившегося кинути виклик царящим навколо деспотизму й несправедливості. Поема ставить перед читачем питання про сенс існування, про жорстокість долі й неминучості, правах особистості Максимов Д. Е. писав, що зміст поеми Лермонтова полягає в тім, «щоб прославити пошуки, могутність волі, мужність, заколот і боротьбу, до яких би трагічних результатів вони не вели». Образ Мцири - це образ в'язня, що запекло бореться за свою волю, це втілення людського достоїнства, мужності й беззавітної відваги. Цей юнак є зразком сили людського характеру У поемі історія всього життя Мцири викладена в одному главі, а кілька днів скитаний займають основну частину добутку. Зроблено це зовсім не випадково, оскільки саме в останні дні життя героя розкривається сила його характеру, неординарність його особистості Мцири жагуче бажає знайти волю, він хоче з'ясувати, що ж значить жити по-справжньому, і так після всіх своїх пригод говорить про це: Ти хочеш знати, що робив я на волі?...

Асоян А. А. Доля "Божественної комедії" Данте в Росії "Центральна людина миру... "
Асоян А. А.: Доля "Божественної комедії" Данте в Росії "Центральна людина миру... " ются; повстають проти них; перераховують їхні недоліки, обвинувачують їх у скучности, довжин­нотах, чудностях, поганому смаку, при цьому обкрадаючи їх і прикрашаючи себе викраденими в них трофеями; але спроби скинути їхнє ярмо марні. Усе пофарбовано в їхні кольори, усюди помітно їхній вплив: винайдені ними слова й імена збагачують словник всіх народів, їхні висловлення стають прислів'ями, ви­мишленние ними персонажі знаходять життя, обзаводяться спадкоємцями й потомством. Вони відкривають нові обрії, і промені світла бризкають із тьми; з посіяних ними ідей виростають тисячі інших; вони даруют образи, сюжети, стилі всім мистецтвам: "їхнього добутку - невичерпне джерело, самі надра розуму людства...

Америка и ее люди в зеркале сатиры М. Твена. Особенности сатиры Твена (По рассказу «Как я редактировал сельскохозяйственную газету»)
Особенности сатиры Твена (По рассказу «Как я редактировал сельскохозяйственную газету») Америка и ее люди в зеркале сатиры М. Твена. Особенности сатиры Твена (По рассказу «Как я редактировал сельскохозяйственную газету») 1. Комичность ситуации, описанной в рассказе. 2. Сатирическое изображение действующих лиц рассказа....

Bigreferat.ru - каталог учебной информации (c) 2013-2014 | * | Правообладателям